Апостиль для Швейцарії: кантональні вимоги до українських документів

Швейцарія приймає українські офіційні документи з апостилем — без консульської легалізації. Але на відміну від країн ЄС з єдиним адміністративним органом, у Швейцарії кожен кантон і навіть кожна муніципальна служба можуть виставляти власні уточнення до пакету документів і перекладу. Це найчастіша причина, чому людина, яка вже отримала апостиль в Україні, стикається з додатковими вимогами вже на місці.

Апостиль для Швейцарії: загальне правило

Швейцарія є державою-учасницею конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів — Гаазької конвенції 1961 року. Україна приєдналася до неї у 2003 році. Тому для визнання українського офіційного документа у Швейцарії достатньо апостиля компетентного органу України — консульська легалізація не потрібна.

Апостиль ставлять на документи, видані державними органами: свідоцтва РАЦС про народження, шлюб, розірвання шлюбу; дипломи та атестати; довідки про несудимість; судові рішення; документи, засвідчені нотаріусом. Компетентний орган для більшості цивільних документів — Міністерство юстиції України, для документів про освіту — Міністерство освіти і науки України.

Загальне правило однакове для всієї країни: без апостиля документ не приймуть у жодному кантоні. А от подальші деталі — форма перекладу, кількість копій, спосіб подання — вже залежать від конкретного відомства. Різницю між апостилем і повною консульською легалізацією детальніше розглянуто на сторінці апостиль чи легалізація.

Чому вимоги можуть відрізнятися між кантонами

Швейцарія — конфедерація з 26 кантонами, і значна частина адміністративних процедур (реєстрація шлюбу, посвідка на проживання, визнання документів про освіту) належить до компетенції кантональних і муніципальних органів, а не федерального уряду. Це означає, що процедура прийому апостильованого українського документа для країни призначення описана лише в загальних рисах на федеральному рівні, а конкретний перелік вимог формує служба на місці.

На практиці розбіжності стосуються трьох речей: якою мовою має бути переклад (залежить від мовного регіону кантону), чи потрібен переклад усього документа чи лише апостиля, і чи приймають копію разом з оригіналом чи вимагають лише оригінал з нотаріально засвідченим перекладом. Кантони німецькомовної Швейцарії частіше вимагають переклад німецькою навіть у прикордонних із Францією регіонах, якщо орган федеральний, а не кантональний.

Тому єдиної інструкції “апостиль для Швейцарії”, яка підійде для будь-якого запиту, не існує. Перед підготовкою пакету варто зв’язатися саме з тією установою — цивільним реєстром (Zivilstandsamt), міграційною службою кантону або навчальним закладом — куди документ подаватимуть.

Переклад однією з офіційних мов

У Швейцарії чотири офіційні мови: німецька, французька, італійська та ретороманська. Ретороманська застосовується вкрай вузько, тож практично переклад роблять німецькою, французькою або італійською — залежно від мовного регіону кантону, куди подають документи.

Переклад має виконувати присяжний перекладач. В Україні це перекладач, чий підпис засвідчує нотаріус; сам переклад після цього також підлягає апостилюванню на нотаріальному посвідченні. Швейцарські органи зазвичай визнають переклад, зроблений в Україні за такою схемою, але деякі кантональні служби надають перелік перекладачів, зареєстрованих саме у Швейцарії, і вимагають перекладу від них.

Порядок дій єдиний незалежно від мови перекладу: спочатку апостиль на оригіналі українського документа, потім переклад, потім нотаріальне засвідчення перекладу і апостиль на цьому засвідченні. Змінювати порядок — спочатку перекласти, а потім апостилювати оригінал — не варто, це не відповідає вимогам жодного кантону. Детальніше про різницю між присяжним і нотаріальним перекладом і про порядок його апостилювання — на сторінці присяжний переклад і апостиль.

Що уточнити перед подачею

Перед тим як готувати документи, варто написати або зателефонувати безпосередньо до установи у Швейцарії і уточнити чотири речі: якою мовою повинен бути переклад, хто має право його виконувати, приймають вони оригінал з перекладом чи достатньо нотаріально засвідченої копії, і чи є обмеження щодо строку дії самого документа — наприклад, довідки про несудимість часто дійсні лише кілька місяців з дати видачі.

Компетентний орган в Україні один і той самий незалежно від того, до якого кантону подаватимуть документ: Мін’юст для цивільних документів, МОН — для освітніх. А от кінцевий пакет документів варто складати вже під конкретну вимогу приймаючої сторони, а не за загальним шаблоном. Про загальні вимоги до документів, які приймають на апостиль, і найпоширеніші причини відмови — на сторінці вимоги до документів для апостиля.