Присяжний і нотаріальний переклад для апостиля

Клієнт майже завжди приходить із тим самим питанням: “мені сказали, що потрібен присяжний переклад, а я думав, вистачить нотаріального”. В Україні ці два поняття часто плутають, бо інститут присяжного перекладача в українському законодавстві відсутній — а от у країні призначення він може бути єдиним прийнятним варіантом.

Чим присяжний переклад відрізняється від нотаріального

Нотаріально засвідчений переклад — це переклад, виконаний перекладачем, підпис якого на перекладі засвідчує нотаріус. Нотаріус не перевіряє якість самого перекладу і не володіє мовою оригіналу — він засвідчує лише особу перекладача та факт, що підпис під текстом належить саме цій людині. Це стандартна практика в Україні, і саме такий формат приймають більшість українських органів.

Присяжний перекладач — це інша модель, поширена в Німеччині, Польщі, Іспанії, Італії, Чехії та низці інших країн. Присяжний перекладач складає присягу перед судом чи іншим уповноваженим органом цієї країни, отримує особисту печатку і засвідчує переклад власним підписом і печаткою без участі нотаріуса. Юридична сила такого перекладу в країні призначення прирівнюється до офіційного документа сама по собі, без додаткового нотаріального засвідчення.

Різниця не термінологічна, а процедурна: нотаріальний переклад засвідчує особу перекладача, присяжний — засвідчує сам переклад через статус перекладача, підтверджений державою. Тому переклад, зроблений і нотаріально засвідчений в Україні, іноземний орган може не прийняти, навіть якщо текст перекладено правильно — форма засвідчення не відповідає вимозі приймаючої сторони.

Практичний висновок простий: перш ніж замовляти переклад, дізнайтеся не “який переклад потрібен”, а “хто саме має засвідчити цей переклад” — нотаріус в Україні чи присяжний перекладач у країні призначення. Це визначає, де і на якому етапі варто робити переклад, а не лише яким текстом він має бути.

Апостиль на оригінал чи на переклад: правильний порядок дій

Найпоширеніша помилка — перекласти документ раніше, ніж на нього поставили апостиль, і тим самим зробити переклад юридично марним для країни призначення. Апостиль підтверджує автентичність підпису, штампу чи печатки на офіційному документі, виданому в Україні. Якщо апостиль ставлять на оригінал українською мовою — все логічно: компетентний орган перевіряє саме той документ, який видав український орган.

Але буває і зворотна вимога: країна призначення хоче побачити апостиль на нотаріально засвідченому перекладі, а не на оригіналі. У такому випадку послідовність інша: спочатку оригінал перекладають і нотаріально засвідчують переклад в Україні, а вже потім апостиль ставлять на цей нотаріальний акт — фактично на підпис нотаріуса, який засвідчив переклад, а не на сам оригінал документа.

Який саме порядок потрібен — залежить виключно від вимоги органу країни призначення, а не від зручності виконавця перекладу. З’ясувати це варто до того, як документ подано на апостиль, бо переробити вже проставлений апостиль неможливо — доведеться замовляти нову процедуру з початку, а це і час, і повторний адміністративний збір.

Якщо ж приймаюча сторона вимагає присяжний переклад, зробити його в Україні фізично не можна — інституту присяжних перекладачів тут немає. У такому разі оригінал з апостилем везуть чи надсилають у країну призначення, а переклад присяжним перекладачем замовляють уже там, після того як апостиль на українському оригіналі вже стоїть.

Що таке подвійний апостиль і коли він потрібен

Подвійний апостиль — ситуація, коли апостиль потрібен не лише на оригінал офіційного документа, а окремо ще й на нотаріальний акт, яким засвідчено переклад цього документа. Це трапляється, коли країна призначення вимагає, щоб і оригінал, і переклад мали самостійне підтвердження автентичності — наприклад, оригінал засвідчує один компетентний орган, а нотаріальний переклад, зроблений окремо, засвідчує апостилем інший.

На практиці це означає два окремі звернення до компетентного органу і два окремі адміністративні збори: один за апостиль на сам офіційний документ, другий — за апостиль на нотаріальний акт засвідчення перекладу. Пропустити один із двох апостилів означає, що приймаюча сторона поверне пакет документів як неповний, навіть якщо переклад виконано правильно.

Чи потрібен подвійний апостиль саме у вашому випадку — уточнюйте у вимогах органу країни призначення до подання документів, а не в бюро перекладів: перекладач може виконати переклад якісно, але не відповідає за те, скільки апостилів вимагає іноземна установа. Якщо вимогу до кількості апостилів не з’ясувати заздалегідь, є ризик двічі проходити процедуру: спочатку з одним апостилем, потім — коли документ повернуть — з другим.

Як не помилитися з перекладом перед апостилем

Перше, що варто зробити, — отримати від приймаючої сторони письмову вимогу до перекладу: чи достатньо нотаріального засвідчення в Україні, чи потрібен присяжний переклад у самій країні призначення, і на що саме має бути проставлений апостиль. Усна відповідь “здається, підійде звичайний переклад” — це не підстава для планування, бо помилка виявляється вже на етапі подання документа за кордоном, коли виправити щось швидко неможливо.

Друге — не поспішати з перекладом, поки апостиль ще не проставлено, якщо є хоч якийсь сумнів у порядку дій. Апостиль на оригінал можна поставити майже завжди без ризику, а от переклад, зроблений заздалегідь у неправильному порядку чи неправильною формою засвідчення, доведеться робити повторно.

Третє — якщо документ, на який потрібен переклад, ще не готовий сам по собі: це може бути довідка про несудимість або свідоцтво РАЦС, спершу варто розібратися з апостилем на сам документ, а вже потім переходити до питання перекладу — інакше легко переплутати, який етап уже пройдено, а який ще належить зробити.

Зрештою, переклад для апостиля — це не окрема формальність “до купи”, а частина ланцюжка, у якому кожен крок залежить від вимоги конкретного органу конкретної країни. Помилка в порядку — оригінал, апостиль, переклад — чи в формі засвідчення коштує не стільки грошей, скільки часу: документ доведеться проходити через процедуру апостиля повторно.